П'ятниця, 17 Серпень 2018
Головне меню
Транслятор
Ukrainian English Russian
Пошук
Повідомлення про корупцію
Банер
Зміни одне життя - Україна
Банер

Вшанували жертв політичних репресій

20 травня ми відзначили День вшанування жертв політичних репресій. З нагоди цієї дати напередодні в Ужгороді відбулося урочисте зібрання у сквері Небесної Сотні за участі голови Закарпатської облдержадміністрації Геннадія Москаля, керівників міської ради, членів 

обласної організації «Всеукраїнське товариство політичних в’язнів та репресованих». Участь у заході взяли Василь Бряник, голова Міжгірської райорганізації політичних в’язнів та репресованих та голова районної ради Василь Щур.

А позавчора В.І. Бряник зустрівся з учнями Міжгірської СЗОШ ім. А Волошина. На зібранні були присутні заступник голови райдержадміністрації Ганна Вощепинець, методист відділу освіти РДА Ярослав Буцко, вчителі-історики Міжгірського куща.

«Я хочу, щоб ви завжди мали вірних друзів, але ніколи їм повністю не довіряли. Я знаю, що таке зрада друзів. Вона коштувала мені десяти років життя на волі…» такими словами розпочав зустріч із школярами Василь Іванович Бряник, голова районної організації політичних в’язнів та репресованих. Захід, присвячений Дню пам’яті жертв політичних репресій, відбувся в невимушеній атмосфері.

Василь Іванович розповів про десятирічне поневіряння каторгами Сибіру. Його, сімнадцятирічного хлопця, змусили зізнатися у неіснуючих злочинах. За доносом «товариша», була сфабрикована справа про існування антирадянської організації, якій дали назву «Граніт Верховини». За нібито зраду Батьківщини, Василя Івановича було засуджено до розстрілу. «Владі вигідніше було використати нас в ролі рабів на лісоповалах та риболовецьких суднах. В мене пухли ноги після двох років роботи в лісі з сокирою, висока температура забирала сили, а мене гнали на нескінченну каторгу. В холоді, голоді, безкінечній втомі, без медицини, я прожив десять років. Нам забороняли молитися. Я бачив, як ув’язнені жінки розібрали цегляну стіну голими руками, щоб побачити волю. Це було після смерті Сталіна. Вони взялися за руки і стали пліч-о-пліч. Їх роздавили танками. В’язні не мали імен, тільки номери. Повертати безіменних рабів до життя в соціумі ніхто не мав намірів. Мені допомогла тільки віра в Бога… », зі сльозами на очах згадує він.

У 1956 році, після зняття судимості та амністії, колишній політв’язень розпочав інше життя: здобув освіту, роботу, створив власну сім’ю. Учні зі співчуттям та розумінням слухали Василя Івановича, адже прикладом власного життя показав, що таке вистояти, ніколи не опускати руки і завжди вірити.

 
Новини Міжгірщини
Банер
Місцеві вибори 2015
Банер
Електронне звернення
Банер
Для громадян з порушенням слуху
Банер
Офіційні веб-портали

1

12

в

Обласна "Гаряча лінія"
Банер
Календар новин
Держенергоефективність України
Банер
Банер
Статистика
На даний момент 47 гостей на сайті